Який мінімальний розмір шрифту безпечний у друці?

У більшості комерційних макетів комфортний нижній поріг починається від 8 pt. Менші значення можливі, але лише для дуже стійких гарнітур із великим x-height та на папері, що не «з’їдає» дрібні деталі. Службові примітки інколи ставлять у 6–7 pt, проте без пробного друку це ризик. Особливо на темному фоні, після ламінації чи з висококонтрастним шрифтом.

Що краще для поліграфії: OTF чи TTF?

У більшості випадків OTF практичніший. Він стабільніший у професійних сценаріях, має ширшу підтримку типографічних функцій і частіше краще поводиться у складних макетах. TTF не є помилкою сам по собі. Проблема виникає тоді, коли шрифт старий, зламаний, піратський чи погано сумісний із RIP конкретної друкарні.

Коли точно слід переводити шрифти у криві?

Найчастіше — під час ризику несумісності, відсутності дозволу на embedding або у випадку з логотипами й короткими заголовками, де редагування вже не планується. Для великих текстових масивів це не найкращий варіант. Після outlines файл важчий, текст неможливо швидко виправити, а пошук по документу зникає. Тому спочатку перевіряють вбудовування в PDF, а не переводять усе в контури автоматично.

Чи можна передавати друкарні самі файли шрифтів?

Технічно так, проте юридично не завжди. Багато ліцензій обмежують передачу гарнітур третім особам, навіть коли мова про підрядника, який просто друкує готовий макет. Безпечніший сценарій — PDF із вбудованими шрифтами. За потреби умови обговорюють окремо й фіксують у листуванні або технічній документації.

Як перевірити, що шрифти в PDF справді вбудовані?

У Adobe Acrobat це видно у властивостях документа, у вкладці Fonts. Там зазначається, чи вбудована гарнітура повністю, чи як subset. Додатковий рівень контролю дає Preflight. Він покаже missing fonts, помилки кодування, часткове вбудовування та інші ризики, які не завжди помітні при простому перегляді файлу.